Яким Давидович Левич (16 лютого 1933, Кам’янець-Подільський) – український художник та ілюстратор. У 1961 р. закінчив живописний факультет Київського державного художнього інституту (майстерня С. Григор’єва).
З початку 1960-х рр. працював як художник-графік і ілюстратор дитячої літератури у видавництві «Веселка», з 1974 року – головний художній редактор журналу «Малятко». Член Спілки художників УРСР (з 1967 р.; нині – Національної спілки художників України). У 1970-ті роки ілюстрував дитячі повісті Григора Тютюнника (збірки «Степова казка», «Однокрил» та ін.).
Аким Левич – один із провідних представників українського андерграунду кінця 1960-х – першої половини 1980-х років. Розвиток його творчості характерний для всього покоління шістдесятників, яке в умовах догмату соцреалізму намагалося відновити не тільки техніки, але й саму «мову» мистецтва. Підкреслена авторська манера, метафорична образність і коло сюжетів, далеких від соцреалістичної тематики, визначили «неофіційний» статус художника. З 1970 по 1985 рр. його картини не експонувалися.
Програмними у творчості Я. Левича стали картини «Трамвайчик» (перший варіант – «Будинок на рогу», 1959) , «Київський похорон» (перший варіант – «Похорон бабусі», 1970), «біблійний цикл» 1967–1972 рр. («Диспут», «Нагірна проповідь», «Йов», «Туманний ранок»), «чорні полотна» кінця 1960-х – початку 1970-х рр. («Хворий собака», «Сліпий», «Бесіда», «Жниця»).
Яким Левич є автором скульптурних рельєфів пам’ятного знака «Менора» (1991, Бабин Яр) в Києві (архітектор Юрій Паскевич, інженер Борис Гіллер, художники Яким Левич, Олександр Левич).
Твори Якима Левича перебувають у Національному художньому музеї України, Музеї історії Києва, обласних художніх музеях України, галереї Zimmerli Art Museum в Ратгерському університеті (Нью-Джерсі, США), в приватних колекціях Києва, Санкт-Петербурга, Софії, а також у США, Англії, Ізраїлі та Німеччині.
Повернутися на головну сторінку митця