Відродження юдаїки й зацікавлення єврейським мистецтвом наприкінці 80-х років минулого століття почалося з пам’яті про Голокост. Однією з найглибших мистецьких сторінок цього процесу стало оприлюднення творчості Зіновія Толкачова. Він був серед тих, хто відчиняв ворота Майданека та Аушвіца, і його художні свідчення зараз представлені в Яд Вашемі та музейних експозиціях колишніх таборів смерті. Інститут юдаїки організував в Національному художньому музеї виставку робіт та підготував альбом творчості майстра – «Зіновій Толкачов» (К.: Дух і Літера, 2005).
Віддаючи данину історії мистецтва, всі ці роки ми відкривали для себе фантастичні планети – мистецькі школи, – які були практично невідомі в радянські роки, та представляли громаді чудову творчість сучасників. Наш досвід – це десятки й десятки виставок творів Ольги Рапай-Маркіш, Павла (Пінхаса) Фішеля, Зої Лєрман, Йосипа Островського, Луїзи Черешкевич та інших художників в численних музеях і галереях Києва (куратори Ірина Клімова та Олена Ягодовська), в Українському домі («Нісайон», куратор Ольга Петрова) та за кордоном – Англія, Польща, Німеччина.
Наш доробок – це й мистецькі публікації в кожному номері альманаху «Єгупець», випуски альбомів творчості майстрів у видавництві «Дух і Літера» – «Ольга Рапай» (2007), «Мир Зои Лерман» (2008), «Йосиф Островский. Живопись» (2008), «Мир Бориса Лекаря» (2012), тощо.
Стало очевидним, що мова йде про феномен сучасного осмислення єврейської історії та культури, про сучасну ART-юдаїку. В мене немає жодних сумнівів, що мова йде про надзвичайно цікаві сторінки єврейського, українського та світового мистецтва. Звичайно, ми не претендуємо на вичерпне представлення єврейської теми нашою «Київською колекцією» (назва запропонована Любою Рапопорт). Проте сприймаймо її формування як певний крок в осмисленні цієї теми, за яким будуть продовження.
Леонід Фінберг
Директор Центру юдаїки Національного університету «Києво-Могилянська академія»