Луїза Олександрівна Черешкевич – скульпторка-керамістка, художниця-графік, член Національної Спілки художників України (з 1977 року). Виставляється з 1969 року.
Народилася 1944 року в місті Баку, Азербайджан. У 1969 закінчила Київський державний художній інститут, факультет скульптури. Дипломним проектом мисткині став пам’ятник Ользі Кобилянській.
Створювала композиції для парків Хмельницького, Арциза, Генічеська, Теміртау. Основною темою робіт була взаємодія людини з природою. Одна з робіт Луїзи Черешкевич, «Алегорія води», прикрашає фонтан у м. Арцизі (Одеської області).
Брала участь у багатьох республіканських, всесоюзних та всеукраїнських художніх виставках. На симпозіумі у Дзинтарі в 1986 році вперше спробувала працювати з шамотним пластом. На початку 1990-х рр., у новій майстерні по вулиці Перспективній, познайомилася з Ольгою Рапай. Під впливом її творчості Луїза Черешкевич іще сильніше захопилася шамотом.
В її творчій добірці – скульптурні композиції за мотивами традиційноюї православної іконографії: «Благовіщеня» (1995), «Трійця» (1996), «Прийміть чашу сю» (1991), «Христос» (1995), «Покрова» (2000), «Милування» (2003). Також майстриня розвиває тему парних фігур (цикл «Острови кохання» та композиції «Побачення», «Балаганчик», «Подруги», «Зустріч»).
Мисткиня має дар споглядання тихого, непомітного для інших життя, і з цих спостережень складає нові скульптурні сюїти. Плодом такого споглядання є, наприклад, серія «З життя Вікентія Павловича» (2002–2003).
Звертаючись до портретного жанру, Луїза Черешкевич скульптурно зобразила портрети своєї найкращої подруги Лариси Лехової та живописця Анатолія Лимарєва, а також стала авторкою циклу історичних портретів (2008), до якого увійшли образи Ернста-Теодора Амадея Гофмана, Ель Греко, Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна, Джонатана Свіфта.
Образи її графічних робіт часто повторюють скульптурні композиції, поселюючи вже знайомих героїв у майже міфологічний примарний світ.
