Яків Самійлович Ражба — український скульптор-монументаліст, живописець, родом з Кременчука. Народився (16) 29 серпня 1904 року. У 1929 році закінчив Харківський художній інститут (учень Б. Кратка і Е. Блох). Ще студентом виконував декоративно-скульптурні роботи на будівництвах Харкова і Донбасу, ілюстрував книги.

У 1930-их pp. працював переважно над скульптурними оздобами Харкова, Луганську тощо.

У 1938 ввійшов до Спілки художників СРСР. З 1941 по 1945 роки працював у Тбілісі, а з 1945 року – в Києві. Композиції скульптора на теми творів Тараса Шевченка (“Тополя”, 1957), Лесі Українки (“Мавка”, 1960) зберігаються у музеях Києва.

Працював Яків Ражба і в мистецькій кераміці.

У творчій добірці митця були: надгробок Д. Гурамішвілі в Миргороді (1949, скульптор Я. С. Ражба, архітектори К. С. Джанашія и Ш. Чедія), пам’ятник на могилі В.К. Короленко у Полтаві (1940-1950-ті роки, не був реалізований); композиції  «Тополя» (1957), «Німфа» (1960), «Лілея» (1964),”Лев Толстой” (1968), “Стара казка”, “Андрій Рубльов”, “Михаїл Врубель” (всі — 1969), “Дон Кіхот і Санчо” (1971), “Кентаври”, “Цирк” (обидва — 1972), «Гусляр» (1974), “Гомер” (1977), пам’ятник односельчанам, які загинули у роки Другої Світової війни у селищі міського типу Котельві Полтавської області (1981), композиція «Матір» (1982) та інші.

У 1966 році, разом із архітектором І. Каракасом, скульптором Є. Жовніровським та художником Зиновієм Толкачовим Яків Ражба виконав конкурсний проект для меморіалу «Бабин Яр». Основна ідея проекту полягала в тому, що Бабин Яр – це величезна братська могила, по якій не можна ходити, із 15-20-метровою фігурою матері у скорботі, до якої вів би пандус над Куренівкою. Проект було нагороджено першою премією, та реалізовано не було.

Помер митець у Києві 2 січня 1986.