Іван Васильович Остафійчук – український художник, член Національної спілки художників України, працює у жанрах живопису та графіки.
Тема життя в горах у перших роботах художника є невипадковою, адже він народився 28 липня 1940 р. в селі Тростянець в передгір’ї гуцульських Карпат.
У 1957–1960 pp. навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, у 1960–1966 pp. – у ЛДІПДМ (Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва) на відділі текстилю. На останньому курсі за зв’язки зі львівськими дисидентами перебував під слідством КДБ.
З 1966 р., ще за студентських часів Остафійчука, його роботи експонувалися на виставках в Україні та за кордоном — у Франції, Німеччині, Бельгії, Італії, Канаді та США. У 1987 р. митець емігрував до Хорватії, а у 1988 р. — до Канади.
Роботи художника відзначені золотою медаллю IX Бієнале графічного мистецтва у м. Брно (1980 р.). Від звання «Заслужений художник України» митець відмовився.
Будучи не тільки непересічним живописцем, але й майстром книжкової графіки, ілюстрував твори класиків української літератури: новели Василя Стефаника та драму «На руїнах» Лесі Українки (1969 р.); збірку віршів Дмитра Павличка «Плесо» (1984 р.), «Рубаї» (1987 р.); англомовне видання української народної казки «Семеро братів‑воронів та їх сестра» (1986 р.); цикл поезій Тараса Шевченка «В казематі» (1987 р.) тощо.
З 1992 р., повернувшись на батьківщину, Іван Остафійчук живе і працює у Львові. Чимало своїх робіт художник подарував українським музеям та галереям.
За серії графічних і живописних циклів «Моя Україна», «Коло», «Камінь», «Час», «Париж», «Подорож до Батурина», «Бойківська сага» він у 2007 р. був удостоєний Національної премії ім. Тараса Шевченка.
